Відень - прогулянки Старим містом.
Відень це не просто столиця Австрії, це її серце. Історично так склалося, що Відень завжди був культурним та політичним центром Європи. Саме це місто стало резиденцією, однієї з наймогутніших монарших династій Європи – Габсбургів. А коли представники династії стали імператорами Священної Римської імперії, Відень став її столицею.
Саме Габсбурги залишили Відню у спадок чудові архітектурні ансамблі, помилуватися якими, приїжджають туристи з усього світу. Мабуть, почнемо нашу прогулянку від будівлі Віденської Ратуші, побудованої в 1872-1883 роках, в якій і сьогодні розташовується віденський муніципалітет.
Фото: Ельміра ГОРЕВА
П'ять – сім хвилин пішої прогулянки та ми з вами потрапляємо на Марія – Терезієн – Плац (Maria – Theresien – Platz). Ця площа з невеликим парком, з двох сторін якого, один навпроти одного стоять будівлі Музею Історії Мистецтв та Музею Історії Природознавства. У центрі плацу стоїть величний пам'ятник імператриці Марії - Терезії - засновниці Лотарингської гілки династії Габсбургів.
Марія – Терезія, старша дочка імператора Карла VI, стала імператрицею після смерті свого батька. Вона була дуже вагомим правителем своєї країни і на її думку, зважали правителі інших держав, тієї епохи. На момент приходу на трон Марії – Терезії, Австрія була у хаосі та занепаді. Новій імператриці довелося підіймати країну і паралельно воювати за престол з іншими претендентами на Австрійську Корону. Реформи Марії - Терезії, практично у всіх галузях держави, призвели до піднесення Австрії, її величі та процвітання. Та попри постійні війни і численні державні справи у цієї жінки вистачило часу та сил народити 16 дітей, з них двоє стали, згодом, імператорами – Йосип II та Леопольд II, одна дочка стала королевою Франції – Марія-Антуанетта та ще одна дочка стала королевою Сицилії – Марія-Кароліна. У 1772 році імператриця, взявши участь у першому розділі Польщі, отримала землі Галичини – нині це Івано-Франківська, Тернопільська та Львівська області України, Підкарпатське та частина Малопольського воєводств Польщі. Велична постать цієї жінки назавжди увійшла в історію Австрії, вплинула на її розвиток та політичний вплив на Європу.
А ми продовжуємо і рухаємось до Ховбурга (Hofburg) – основне місце перебування імператорського двору та зимова резиденція Габсбургів.
Фото: Ельміра ГОРЕВА
Літньою резиденцією Габсбургів був палац Шенбрун. Це був улюблений палац імператриці Марії - Терезії, саме за неї він став центром палацового життя, до цього палац використовували тільки для імператорського полювання. Чоловік Марії - Терезії, імператор Франц I, заснував біля палацу звіринець, який сьогодні є найстарішим зоопарком. Палац Шенбруна відкрито для відвідування з листопада по березень щодня з 8.30 до 16.30, з квітня по червень, у вересні та жовтні щодня з 8.30 до 17.00, у липні та серпні щодня з 8.30 до 18.00. Але звичайно час може змінюватись, тому краще заздалегідь поцікавитись про режим роботи на офіційному сайті палацу
Фото: Ельміра ГОРЕВА
Ховбург несхожий своїм плануванням на палаци, які мені доводилося бачити раніше. Як правило, палацова архітектура, переважно, витримується в симетрії, чого не можна сказати про Ховбург. Цей палац побудований різноплановими двориками, зібраними, зрештою, до палацового комплексу. Це сталося через те, що майже всі імператори династії «вважали за свій обов'язок» щось перебудувати, або добудувати, або розширити в Ховбурзі. Для цього вони викуповували сусідні будівлі та землі і на їхньому місці добудовували нові ансамблі палацу.
Фото: Ельміра ГОРЕВА
У палацовому комплексі Ви зможете відвідати:
- Церкву Аугустінеркірхе – урочисті меси НД в 11.00, крім липня та серпня;
- Придворну музичну капелу (Капелла Ховбурга) – працює цілий рік ПН-ЧТ з 11.00 до 15.00, у ПТ з 11.00 до 13.00, у свята – зачинено;
- Імператорські покої, Колекцію срібла, музей імператриці Сісі – вхід під Михайлівським куполом, працює щодня 9.00-17.00, у липні та серпні 9.00-17.30;
- Австрійську Національну бібліотеку – парадний зал ВТ-НД з 10.00 до 18.00, ЧТ з 20.00 до 21.00;
- Музей папірусів та читальні зали в Новому Новбурзі – відкритий ПН, СР-ПТ з 10.00 до 17.00 липень-вересень з 10.00 до 16.00, читальні зали ПН-ПТ з 9.00 до 21.00, СБ з 9-4. 9.00 до 16.00, 1-7 вересня – зачинено;
- Світська та духовна скарбниця – працює щодня з 10.00 до 18.00, крім ВТ;
- Іспанська школа верхової їзди – ранкове тренування коней у період з 30 січня по 30 червня та з 21 серпня по 29 грудня ВТ-НД з 9.00 до 16.00, крім свят.
Ми прямуємо до Собору Святого Стефана вулицею Кольмаркт (Kohlmarkt) і дорогою заглянемо у знамениту віденську кондитерську «Демел» (Demel).
Фото: Ельміра ГОРЕВА
Ця кондитерська була відкрита на Міхаелерплац (Michaelerplatz) в 1786 році, кондитером Людвігом Дене, але в 1857 була продана Крістофу Демелю. Так кондитерська отримала свою назву та статус, оскільки новий господар доклав максимум зусиль, щоб його кондитерська була визнана віденськими гурманами. Після смерті кондитера справу продовжили його сини і досить непогано, так 1874 року кондитерська «Демел» набула статусу постачальника імператорського двору.
Фото: Ельміра ГОРЕВА
Реконструкція Міхаелерплац 1888 року змусила кондитерів переїхати на вул. Кольмаркт, де вона стоїть і досі. Саме ця кондитерська стала улюбленим місцем імператриці Єлизавети, більш відомої як Сісі. Тут подають відомі на весь світ торти «Демел», «Анна», «Естерхазі», віденський яблучний штрудель і, звичайно, торт «Захер» - винайдений відомим австрійським кондитером Францом Захером.
Фото: Ельміра ГОРЕВА
У 1832 році, 16-річний Франц навчався кондитерському мистецтву на придворній кухні та коли потрібно було створити новий десерт для високопоставленої публіки, шеф-кухар раптово захворів і дивувати гостей довелося юному кондитеру. Саме тоді Захер утворив свій знаменитий торт.
Довгі роки торт залишався без уваги, поки старший син Франца Захера – Едуард, який освоював кондитерську майстерність у «Демелі» не вніс у рецепт батька деякі доповнення. Торт стали подавати в «Демел» під ім'ям автора – «Захер». Торт почав користуватися популярністю і завоював серця та смакові рецептори віденського бомонду.
Згодом, в 1879 році, Едуард відкрив поряд з Оперою, готель з рестораном, згодом названий на честь свого засновника «Захер». У ресторані готелю подавали знаменитий десерт свого власника – торт «Захер».
Тим часом між кондитерською «Демел» та готелем «Захер» почав розгоратися конфлікт – кому, все-таки, належить назва торта – «Захер». І лише в 1965 році, в ході судових позовів, право на назву торта, було присвоєно готелю «Захер». Так що, в «Демелі» Ви зможете скуштувати «Демельський торт «Захер», його, як і багато років тому, виготовляють лише вручну і без середнього прошарку конфітюру абрикосового. До речі, рецепт торта, що в кондитерській «Демел», що в готелі «Захер», тримається в найсуворішому секреті, так що не вірте тим, хто каже, що знає оригінальний рецепт торта «Захер», це буде тільки аналог. До речі, ви можете приготувати Австрійській торт "Захер" за моїм рецептом.
Фото: Ельміра ГОРЕВА
А тепер рушаймо насолоджуватися найкращою віденською кавою, у знамениту кав'ярню, в будинку під статуєю мавританського хлопчика у фесці. Впізнали? Так, це відома на весь світ кава від Julius Meinl (Юліус Майнл). Тим більше, що кав'ярня знаходиться вздовж нашого шляху, за дві хвилини ходьби від кондитерської «Демел», наприкінці вул. Кольмаркт при повороті на вул. Грабен (Graben).
Фото: Ельміра ГОРЕВА
У 1862 році Юліус Майнл відкрив у центрі Відня свій перший магазин, де продавав каву, чай, какао та спеції. Саме пан Майнл першим почав обсмажувати кавові зерна та продавати вже обсмажену каву, а не зелені зерна. Пізніше було відкрито перший завод з обсмажування кави, а згодом компанія Юліуса Майнла стала найбільшим імпортером кави та чаю в Європі.
А ось легендарний мавританський хлопчик у фесці на логотипі компанії з'явився набагато пізніше у 1924 році. Він був створений Йозефом Біндером для реклами кави та залишається логотипом компанії до сьогодні. «Чому саме мавританський хлопчик?» - запитайте ви. Дуже просто. Про появу кави у Відні ходить багато різних легенд та історій. Так, одна з них розповідає про хлопчика мавра, який після розгрому турецького війська, під час облоги Відня потрапив у полон. При собі хлоп’я мало мішечок з невідомими зернами. З цих зерен хлопчик зварив ароматний напій, яким і заслужив собі волю.
Ще одна кавова легенда розповідає, що під час тієї самої турецької облоги, у Відні розпочались голод та епідемії, влада міста у відчаї вже готова здати Відень туркам, але тут свою допомогу запропонував Юрій Франц Кульчицький, наш з вами співвітчизник, український купець і військовий, уродженець Кульчиці, що тоді входила до складу Речі Посполитої, а нині це Львівська область. В молодості Юрій приєднався до запорізьких козаків і під час одного з походів потрапив у турецький полон, де вивчив турецьку мову та турецькі звичаї, зокрема й звичай, пити турецьку каву. Його викупили сербські купці, і він працював перекладачем у філії Східної австрійської торгової палати у Белграді (Сербія). Заробивши невеликий капітал, Юрій, відкрив свою торгову компанію у Відні.
Отже, завдання Кульчицького полягало в тому, щоб одягнутися в турецький одяг, і минаючи турецькі пости, вибратися з міста, за підмогою. Успішно завершивши свою місію, Кульчицький отримав право самостійно вибрати собі нагороду з трофеїв, захоплених при Віденській битві. І він обрав – мішки з кавою. Спочатку, намагаючись привчити жителів Відня до ароматного напою, Кульчицький розносив напій містом у глечиках, на кшталт того, як це робили турки, але гіркий турецький напій не сподобався мешканцям Відня. Тоді Юрій здогадався додавати в каву молоко, цукор чи мед, і кава зайняла своє місце у житті віденських гурманів. Можливо, це був перший рецепт кави по-віденські, як знати?
Фото: Ельміра ГОРЕВА
Ну, а ми продовжуємо прогулянку. Минаючи «Чумну колону» на вулиці Грабен, ми з вами дісталися національного символу Австрії – католицького Собору святого Стефана. Перший храм на місці Собору будувався з 1137 по 1147 рік. Довгий час церква Святого Стефана являла собою лише парафіяльний храм і лише 1722 року набула статусу Собору.
У 1945 році Собор дуже постраждав від пожежі. Рухнула покрівля, розбився великий дзвін і згорів орган. Відновлення завершилося 1960 року. Починаючи з 80-х років минулого століття і до сьогодні ведуться повномасштабні реконструкції. Урочисті меси служать у НД та у свята о 10.15, у липні та серпні о 9.30, підйом сходами на вежу можна здійснити щодня з 9.00 до 17.30.
А тепер в Оперу! Але дорогою ми зупинимося біля Капуцінеркірхе – імператорської усипальниці. Саме тут спочивають тіла імператорів священної Римської імперії, Австрійської та Австро-Угорської імперій, а також членів їхніх сімей династії Габсбургів.
Давайте зупинимась тут на декілька хвилин, хочу розповісти вам про віковий обряд поховання членів імператорської династії. Коли траурна процесія підходила, до Церкви Капуцинів, герольд (придворний церемоніймейстер) стукав у ворота, за воротами монах-капуцин питав латиною хто прийшов до усипальниці. Герольд відповідав, що про вхід просить раб Божий і перераховував всі титули і регалії, які мав покійний, і тільки потім називав його ім'я. На що капуцин відповідав, що не знають тут такого і ворота залишав зачиненими. Герольд вдруге стукав і історія повторювалася. На третій раз герольд називав тільки ім'я померлого раба Божого, без титулів і регалій, і ворота церкви відчинялися, бо перед Богом усі рівні, а титули та регалії залишаються у земному житті.
От ми й дісталися Державної Віденської Опери. Будівлю Опери відкрили 25 травня 1869 року, оперою Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан». Близько другої половини минулого століття у Віденській Опері відновили традицію щорічних балів.
За будівлею Опери стоїть вже відомий нам готель «Захер», де в кондитерській подають той самий торт «Захер», з маленьким круглим шоколадним медальйоном.
Прекрасне завершення чудового дня. Ароматна кава, що димиться, солодко-гіркий присмак шоколаду з нотками абрикоса, тихе звучання віденського вальсу і залитий вечірнім сонцем небосхил. На Відень м'яко спускається ніч. А в голові крутиться тільки одна думка: «Я обов'язково знову сюди повернуся!»
Також вас може зацікавити путівник«Відень за 3 дні»
Старим Віднем з вами прогулювалась,
Ельміра ГОРЕВА
Матеріал авторський. Ознайомитись з умовами використання матеріалів сайту
Для перегляду маршруту на карті натисніть на посилання